# Пісочниця NetPulse — накладка на docker-compose.yml.
#
# Це НЕ окремий стек і не спрощена копія. Це той самий docker-compose.yml,
# накритий рівно тими правками, без яких повна установка на робочій
# машині або конфліктує з наявною, або з'їдає машину. Усе інше —
# порядок служб, міграції, ролі під RLS, зонд — лишається тим самим, бо
# інакше пісочниця перевіряла б не установку, а власну вигадку.
#
# Запускати руками не треба: `./netpulse sandbox` підставляє і цей файл,
# і ім'я проєкту, і окремий .env.sandbox.
#
#   docker compose -p netpulse-sandbox \
#     -f docker-compose.yml -f deploy/docker-compose.sandbox.yml \
#     --env-file .env.sandbox <команда>
#
# ---------------------------------------------------------------------
# ЩО САМЕ ТУТ МІНЯЄТЬСЯ І ЧОМУ
#
# 1. Порти. Базовий файл публікує 80, 443, 9443 і 162/udp числами. Друга
#    інсталяція на тій самій машині впирається в них першою ж командою
#    `up`, і виглядає це як «пісочниця поклала бойову систему» — рівно та
#    шкода, від якої вона мала захистити. Тому проксі публікується на
#    зсунуті порти І ЛИШЕ на 127.0.0.1: пісочниця не має бути видною з
#    мережі навіть випадково, у ній стоїть відомий пароль і самопідписаний
#    сертифікат.
#
# 2. Трапи. Зонд у пісочниці піднімається (без нього не перевірити
#    реєстрацію в колекторі — а це єдиний шлях, якого HTTP-перевірки не
#    бачать зовсім), але 162/udp назовні не виставляє взагалі. Порт без
#    автентифікації, відкритий заради перевірки, — це не перевірка.
#
# 3. Стелі пам'яті. Без них пісочниця конкурує з рештою машини на рівних
#    і виграє: Postgres резервує буфери одразу, а ядро вбиває не того,
#    хто попросив забагато, а того, хто підвернувся. Стеля перетворює
#    «машина стала» на «контейнер пісочниці впав», і друге видно одразу.
#    Цифри взяті з запасом: стеля тут — запобіжник, а не режим економії,
#    і впертись у неї на порожній базі не має ніщо. Якщо все ж уперлось,
#    `./netpulse sandbox status` це називає прямо, щоб причину не шукали
#    в коді.
#
# 4. restart: "no". У бойовому стеку `unless-stopped` правильний: служба
#    має пережити перезавантаження хоста. Для пісочниці це протилежність
#    потрібного — забута пісочниця не має воскресати після ребуту й
#    мовчки тримати порт і том. Побічний наслідок корисний: контейнер,
#    який падає в циклі, тут одразу видно як мертвий, а не як «щось
#    довго стартує».
#
# ---------------------------------------------------------------------
# ЧОМУ ПОТРІБЕН COMPOSE 2.24.4
#
# Списки `ports` при накладанні файлів compose ДОДАЄ, а не замінює: без
# явного тега `!override` базові «80:80» лишилися б на місці поруч зі
# зсунутими, і пісочниця все одно вчепилась би в порт бойового проксі.
# Тег `!override` з'явився у docker compose 2.24.4.
#
# Ця вимога зникає одним рядком у docker-compose.yml — якщо базові порти
# зробити змінними зі значенням за замовчуванням:
#
#   ports:
#     - "${NETPULSE_BIND:-0.0.0.0}:${NETPULSE_PORT_HTTP:-80}:80"
#     - "${NETPULSE_BIND:-0.0.0.0}:${NETPULSE_PORT_HTTPS:-443}:443"
#     - "${NETPULSE_BIND:-0.0.0.0}:${NETPULSE_PORT_GRPC:-9443}:9443"
#
# Тоді пісочниці вистачить .env.sandbox, накладка портів стає не
# потрібна, а мінімальна версія compose лишається 2.0 — як у решті
# установника. Поки цього немає, `./netpulse sandbox` перевіряє версію і
# відмовляється працювати на старішій, а не мовчки бере не ті порти.

# Ім'я проєкту продубльовано тут навмисно. `./netpulse sandbox` і так
# передає -p, але якщо цей файл колись запустять руками без -p, ізоляція
# має лишитись: інше ім'я проєкту — це інші контейнери, інша мережа й,
# найголовніше, ІНШІ ТОМИ. Без нього `down -v` у пісочниці знищив би
# базу бойової інсталяції.
name: netpulse-sandbox

services:
  db:
    mem_limit: 768m
    restart: "no"

  cache:
    mem_limit: 320m
    restart: "no"

  migrate:
    mem_limit: 256m

  cli:
    mem_limit: 256m

  api:
    mem_limit: 384m
    restart: "no"

  collector:
    mem_limit: 256m
    restart: "no"

  proxy:
    mem_limit: 128m
    restart: "no"
    # Порти пише установник у .env.sandbox, попередньо переконавшись, що
    # вони вільні. Значення за замовчуванням тут — щоб файл не був
    # непрацездатним сам по собі, а не щоб на них покладатись.
    ports: !override
      - "127.0.0.1:${NETPULSE_SB_HTTP:-18080}:80"
      - "127.0.0.1:${NETPULSE_SB_HTTPS:-18081}:443"
      - "127.0.0.1:${NETPULSE_SB_GRPC:-18082}:9443"

  agent:
    mem_limit: 192m
    restart: "no"
    # Порожньо, а не інший порт: 162/udp не має автентифікації, і
    # відкривати його заради перевірки означало б купити перевірку ціною
    # дірки. Усе, що перевіряє зонд — обмін запрошення на токен, gRPC до
    # колектора, поява рядка в core.agents, — відбувається вихідними
    # з'єднаннями й публікації порту не потребує.
    ports: !override []