Продукт показував syslog З ПРИСТРОЇВ, аудит, черги, стенограми команд —
усе про мережу, і нічого про себе. Щоб дізнатись, на що лається сам
NetPulse, треба було заходити по ssh.
Буфер у памяті, не в базі: журнал, що пише в Postgres, замовкає рівно
тоді, коли ляже Postgres — у найцікавіший момент. Стеля в БАЙТАХ
(8 МіБ на процес), а не в рядках: один рядок із текстом SQL-помилки
буває довшим за сотню звичайних, тож «5000 рядків» означало б
непередбачувані десятки мегабайтів.
Два процеси — один перелік із позначкою джерела, а не дві вкладки:
людина знає симптом («о третій ночі перестали йти сповіщення»), а не
те, який із двох процесів за це відповідає.
Маскування — наявним gitstore.Scrub, не своїм: паролі DSN, матеріал
DEK, секрет підпису сесій. Це другий рубіж — відомі шляхи вже почищені
в місці народження, але кільце робить журнал видимим у браузері й
вивантажуваним у файл, що піде в тікет.
Межі написані НА СТОРІНЦІ, а не лише в документації: журнал не
переживає перезапуску й не покаже причини падіння бази. Поруч —
скільки записів витіснено: без цього числа не відрізнити «нічого не
сталося» від «сталося стільки, що початок уже не влазить».
ФАЙЛИ В /var/log/netpulse. rsyslog читає journald і розкладає по файлах
на службу. Драйвер docker лишається journald, а не syslog: syslog
віддав би рядки назовні й нічого не лишив докеру, тож `docker logs`
замовк би назавжди — і мовчання виглядало б як «служба нічого не пише».
Тепер працюють усі три шляхи: docker logs, journalctl, файли.
Дорогою три власні помилки, кожна виглядала як «rsyslog не працює»:
1. Умова матчила $!CONTAINER_NAME — метадані журналу. journalctl їх
бачить, а до правил rsyslog вони доходять не завжди. Каталог
створювався й лишався порожнім.
2. Тег «netpulse/{{.Name}}» здавався охайнішим, але rsyslog обриває
programname на скісній: для ВСІХ контейнерів вона ставала просто
«netpulse». Тег тепер — саме ім'я контейнера, воно й так має
префікс проєкту.
3. Шаблон `%msg:::sp-if-no-1st-sp,drop-last-lf%` давав ПОРОЖНІЙ
текст: файли були, рядки були, слів не було. Журнал виглядав
робочим і не містив нічого — найгірший різновид поломки.
Конфігурації в deploy/, щоб їхали клієнтам, а не лишались разовим
налаштуванням одного сервера.
МІНІКАРТА. Штрих рядка був 2 px при 3 px на рядок — просвіт в один
піксель. На дробовому масштабі екрана (1.25, 1.5 — тобто на більшості
ноутбуків) він губився при округленні, і рядки злипались у суцільну
пляму: мінікарта показувала не форму конфігу, а сірий прямокутник.
Тепер штрих 1 px, просвіт удвічі товщий за нього й переживає будь-яке
округлення. Малюнок став блідішим — це правильний бік розміну: на
мінікарту дивляться, щоб побачити структуру, а не прочитати текст.
